Яку ціну має бажання мати все? Міні-серіал «Мілдред Пірс» - це історія про сильну і водночас слабку жінку, здатну на величезні подвиги заради дрібних і несуттєвих речей.
П’ятисерійний драматичний міні-серіал «Мілдред Пірс»(англ. Mildred Pierce) транслювався на екранах телеканалу НВО з березня по квітень 2011 року. Загальний хронометраж склав 336 хвилин екранного часу. Режисером виступив Тодд Гейнс – яскравий представник незалежного кіно.
Головну жіночу роль виконала неперевершено щира і людяна Кейт Вінслет. Актриса – володарка багатьох кінонагород, зокрема й премії «Оскар» 2009 року за кращу жіночу роль в мелодрамі «Читець». За кращу жіночу роль в міні-серіалі «Мілдред Пірс» Вінслет отримала «Золотий глобус» та Премію гільдії кіноакторів США у 2012 році.
Також в кінокартині зіграли Гай Пірс (Монті Берагон), Еван Рейчел Вуд (Веда Пірс), Джеймс ЛеГрос (Воллі Берген), Мелісса Лео (Люсі Гесслер), Браян Ф. О’Бірн (Альберт Пірс) та Мері Віннінгем (Іда Корвін).
«Мілдред Пірс» 2011 року – це адаптація однойменного роману 1941 року автора детективних романів та повістей Джеймса Кейна. За цим романом у 1945 році режисер Майкл Кертіс зняв однойменний фільм-нуар. Кінокартини такого жанру знімалися в 1940-х – на початку 1950-х років, характеризуються атмосферою песимізму, недовіри, розчарування і цинізму, що були характерними для західного суспільства під час Другої світової війни і в перші роки холодної війни. На відміну від роману, де розповідь ведеться від третьої особи в хронологічному порядку, в фільмі використовується закадровий виклад від імені головної героїні. Історія заснована на допиті поліцією самої Мілдред Пірс (Джоан Кроуфорд) після виявлення тіла її другого чоловіка Монті Берагона (Закарі Скотт). Цей фільм відкривається сценою вбивства Берагона, а далі розповідається про передумови злочину. Основна ідея фільму – марність принесеної жертви головної героїні.
«Мілдред Пірс» Тодда Гейнса – це набагато ширша історія, яка повніше розкриває стосунки між персонажами та наслідки неправильних дій. Сюжет серіалу базується на тому, що життя винагороджує домогосподарку Мілдред Пірс сумними сюрпризами і змушує шукати вихід зі складних обставин. Залишившись сама з двома дітьми, героїня змушена будувати своє життя з нуля у важкі роки Великої Депресії.
Мілдред Пірс у виконанні Кейт Вінслет на початку фільму виглядає звичайною приземленою жінкою, єдиною метою якої є забезпечити своїм двом донькам Веді та Рей безбідне життя. Заради цього вона спочатку довго і напружено шукає роботу, підробляє випіканням тортів, згодом переборює свою гордість і влаштовується офіціанткою в звичайну забігайлівку.
Молодша донечка Рей - це яскраве і добродушне сонечко, яке щиро любить маму. Зате старша донька Веда – це справжнє гордовите чортеня, яке гарно грає на фортепіано, але весь час сумнівається в собі і хоче більших матеріальних благ від бідної матері.
Заради примх Веди Мілдред, здається, готова піти на будь-що. Їй починає здаватися, що лише матеріальним благополуччям можна купити прихильність і щастя доньки. Вона обіцяє Веді, що відкриє свій ресторан, пізніше після цього, що купить дороге фортепіано. Любов до доньки настільки осліплює нещасну жінку, що та втрачає почуття власної гідності і живе життям вибагливого стерва.
Закоханість у справжнісінького альфонса Монті Берагона не покращує ситуацію. Адже тепер Мілдред одягає собі на шию щільне ярмо і важко тягне за собою стервозну доньку і хитрого коханця.
Мілдред хотіла мати більше. Хто б міг подумати, що це бажання обернеться для неї катастрофою. Адже навіщо добровільно брати на себе роль опікунки усіх навколо? Навіщо відчайдушно намагатися керувати всім? Лише жінка, позбавлена віри в себе, могла припуститися таких страшних помилок.
Кейт Вінслет блискуче впоралась з роллю. Особливо варто звернути увагу на міміку актриси. Вона настільки виразна, що віриш кожному слову, кожному поруху кутиків вуст. Веда у виконанні Еван Рейчел Вуд викликає лише негативні емоції. Хочеться її придушити просто на місці, настільки огидно вона поводиться.
А от Монті Берагон (Гай Пірс) викликає неоднозначні почуття. Спочатку віриш йому, він здається хорошою партією для Мілдред, але пізніше нічого, окрім зміїної слизькості, не вчувається.
Ще один персонаж, якому варто приділити увагу – це колишній чоловік Мілдред Альберт Пірс (Браян Ф. О’Бірн). Спочатку стосунки з головною героїнею у нього досить напружені, але пізніше спостерігаємо розвиток справжньої дружби, яка, можливо, допоможе відродити згаслі почуття. Альберт Пірс – один з якісних «фонових» персонажів, він постійно присутній у житті Мілдред, його підтримка – те, що не давало їй зламатися.
Режисер Тодд Гейнс дуже вдало розставив акценти. Увага у фільмі зосереджується не стільки на сюжеті, скільки на стосунках героїв.
Дуже вражає загальна атмосфера фільму. Костюми героїв зроблено з ретельним урахуванням епохи. Розмаїття смачних страв додає фільму вишуканості і особливого кулінарного смаку. Неймовірні торти Мілдред та курку з вафлями хочеться неодмінно десь скуштувати або приготувати власноруч. Завдяки якісній операторській роботі бачимо ці страви великим планом.
До речі, завдяки тій же операторській роботі спостерігаємо «смачні» еротичні сцени. Так, вони в серіалі також присутні.
Міні-серіал «Мілдред Пірс» - це серйозна кінокартина. Вона розкриває важливу моральну проблему любові. Любові до себе та до інших. Тому, на відміну від «Мілдред Пірс» 1945 року та роману Джеймса Кейна 1941 року, «Мілдред Пірс» 2011 року – в основному історія про любов та віру в себе.
Рекомендую дивитися міні-серіал жінкам. Будь-якого віку та будь-якої професії. Чоловіки також можуть спробувати переглянути його, аби краще розуміти деякі жіночі переживання та проблеми. Але жінкам драма буде більше до вподоби. Тут і зневіра, і кохання, стосунки матері та доньки і навіть оригінальні кулінарні цікавинки.
Можна підсумувати, що пекельну життєву кухню Мілдред створила власними руками. Тоді, коли поставила свої інтереси нижче доньчиних. Не можна розчинятися в дитині. Вона – лише тимчасовий гість в житті батьків. Її треба виховати, дати освіту та відпустити у великий світ. Але аж ніяк не ціною власної гідності.
Автор: Наталія Андрійченко
Немає коментарів:
Дописати коментар