Це не секрет, що більшість людей живе так, ніби має ще сто життів або ж мінімум дев’ять, як у котів. Мало хто думає про те, що чатує за життєвим поворотом, які радощі або, не дай Боже, трагедії підготувало життя. Лише тоді, коли лихо вже сталося або от-от стане на порозі, з’являється відчуття, що саме час задуматися про сенс і наслідки своїх дій.
Велике горе спіткало героя драми 2012 року «Третій акт» (англ. The Magic of Belle Isle) Монте Вільдгорна у виконанні Моргана Фрімена. В результаті дорожньої катастрофи загинула кохана дружина Монте, а він опинився в інвалідному візку без можливості ходити і, як виявилось пізніше…. писати.
Фізичний біль не дозволяє стати на ноги, а біль душевний – створити хоч найменшу історію. Тепер головний герой переїздить до сільського містечка, аби відродити натхнення до письма. Як знайти в собі сили і необхідну енергію, коли здається, що все не має жодного сенсу…
Режисер фільму Роб Райнер не в одному своєму проекті вдало поєднав драму та комедію. У його найкращих роботах взяло участь багато талановитих акторів. Варто лише згадати такі кінокартини, як «Коли Гаррі зустрів Саллі» 1989 року з Мег Раян та Біллі Крісталом в головних ролях, «Історія про нас» 1999 року з Брюсом Віллісом та Мішель Пфайффер та мою найлюбленішу трагікомедійну історію «Доки не склеїв ласти» 2007 року, де одну з головних ролей також зіграв Морган Фрімен.
Не схибив режисер і цього разу, адже йому вдалося створити цілісний і затишний світ, таку собі тиху гавань, в яку потрапляє головний герой, аби відродити свою письменницьку майстерність вже в новому амплуа. Раніше Монте Вільдгорн писав захопливі вестерни з відданим головним персонажем Джубалом Макласом. Після смерті дружини натхнення покинуло його. Але знайомство з сім`єю місіс О’Ніл подарувало новий шанс на щасливе життя. Середня донечка місіс О’Ніл Фінеган розгледіла щось особливе в буркотливому, емоційно спустошеному чоловікові на візку. Дівчинці дуже хотілося навчитися фантазувати і писати цікаві історії. А Монте відчув, що може бути для когось корисним і потрібним, адже це людська нужда – бути потрібним ще комусь, окрім себе. Хоча б одній людинці.
Це історія про віднайдення нового себе. Коли здається, що втратив усе: кохання, письменницький хист, можливість ходити, раптом знаходиш себе інакшого – такого, що вміє дружити, знову кохати, писати і якоюсь мірою навіть не просто ходити, а танцювати!
Майже наприкінці фільму між Монте і маленькою Фінеган відбувся зворушливий діалог. На той момент дівчинка ображалась на Монте, адже він, на її думку, зрадив свого героя Джубала Макласа, написавши дитячу казку про родину мишенят і рожевого слона. Слова Монте тепер засіли в моїй голові і час від часу зринають: «Мері і Джубал повернули мене до життя. Шість років тому Мері не стало. Джубал помер разом з нею. Усі двері закрились. Але одного дня на порозі мого будинку з’явилась маленька дівчинка на ім’я Фінеган О’Ніл. Вона повернула мені ноги».
Дивовижно, як увага і тепло однієї маленької дівчинки можуть повернути до життя дорослого чоловіка, всередині якого ніби замерзли всі почуття.
На початку я поставила питання, чи можна воскресити вогник, який ледь-ледь жевріє в замерзлій людській душі. Можна зробити висновок, що трохи цікавості, дрібка уваги та наполегливості і – вуаля – людина відкривається, навіть дарує щось світле натомість. Та й хіба можна відштовхнути дитину, що так палко прагне знань, якими ти можеш поділитися! Рекомендую дивитися цей фільм, якщо холодно за вікном, зимно на душі, немає ні бажання, ні сил щось робити, хочеться опустити руки і тихенько пливти за течією. Пам’ятайте, що одного дня все може змінитися. Можуть з’явитися щирі люди і обережно відкрити нові двері до вашого серця. Що б не сталося у житті, не бійтеся їх впустити і поділитися найдорожчим – своїм теплом.
Чудова рецензія! Обожнюю фільми із Морганом Фріменом. Обов'язково перегляну і цей! :)
ВідповістиВидалити