По-перше, якщо в похмурий день бути в тихому й теплому місці, то вчувається розмірене постукування крапель, яке, на думку психологів, заспокоює людей. Не знаю, можливо, так відбувається, бо людина підсвідомо шукає якоїсь помірності в цьому сповненому метушливих речей світі. А монотонне лопотіння крапель гамує внутрішні пориви кудись квапитись чи приймати поспішні рішення.
По-друге, перебування в затишному будинку чи квартирі, захищених від вітру і холоду, асоціюється з цілковитою безпекою та захищеністю від зовнішніх негараздів. В такі моменти здається, що й внутрішні труднощі та невирішені питання не мають аж такої великої ваги.
По-третє, дощ – це оновлення. Як сльози, якщо вони щирі, вселяють в душу надію на легше розв’язання проблем, так і дощ наводить на думку, що тепер все буде по-новому, інакше, якось ясніше.
Зрештою, адже найтемніша ніч перед світанком. І переживши такий собі катарсис у вигляді дощових крапель або сліз, якось впевненіше дивитися на очищений від болю світ.
І сум,
і жаль,
і висновки повчальні,
І слово непосильне для пера.
Душа пройшла всі стадії печалі.
Тепер уже сміятися пора.
Автор: Наталія Андрійченко
Немає коментарів:
Дописати коментар