Я шукаю простішого шляху

Я шукаю простішого шляху, 

Де все ясно, питань де нема. 

Я невміло гукаю до Яхве: 

"Перший ти,
Я не перша, та ніби сама!"

 Порядок, система, загальний уклад...
Кажуть, жінка - то хаос,
Чому ж так нестямно
 Я хочу навести тут лад?
Ладнаю і віру, вгамовую сенси
І тихо шепочу в пітьму:
"Мені б розібратись,
Цей світ зрозуміти,
Чи з дивної краплі
Створити криваву яшму',
Почепити на шию,
Тримати на серці
Й питати:
"Чому так непросто?
Чому?"
Чи з тої краплини
Сплести павутину.
 І в мандри пустити
Утому свою.

Наталія Андрійченко