Чорно-білий настрій

Це був вечір. Презентація збірки "Один літній день". 14 авторів. 14 оповідань. Одна книжечка. Creative women space. Я слухаю. Поруч Настя. Інколи ми сміємось. Інколи дивуємось. Інколи не вловлюємо чогось. Я дивлюсь на другий поверх з красивою кованою огорожею. Розглядаю книжки на полиці й м'які подушки на підвіконні. Чомусь думаю про своє літо. Чомусь - про медуз. Таких товстеньких. З огидними щупальцями. Я вже знаю, як вони жалять. Думаю про людей. Тут їх сьогодні багато. Гадаю, вони також жалять. Інколи навмисне. Інколи випадково. Не мене. А може, колег, друзів, рідних, випадкових незнайомців. Бо й ми, люди, наче ті медузи в спекотний літній день, пливемо кудись весь час, готові - раптом що - вжалити. А можемо й ні. Можемо свої щупальця приберегти для боротьби зі справжнім злом. Ще не знаю, яке воно, але, гадаю, відчую, коли доведеться боротися. А до розгублених людей-медуз поставитися з розумінням. Хтозна, яка там у кого боротьба.

Наталія Андрійченко