Гора між нами

Ділюся враженнями від "зимової" історії, прочитаної влітку. Нещодавно я бачила гори. Вони були зелені, привітні, а здалеку здавалося, що й пухнасті. Роман Чарльза Мартіна "Гора між нами" зовсім не про такі гори. В його історії це небезпечні засніжені "створіння", що приховують у своєму лоні жах. Проте книжка не про гори... Вона про людей в горах, вона про гори в серцях. Не бійтеся, тут не суцільний плач і сум. Тут сміх, жага до життя, тремтливі спогади й біг...нестримний, вперед. "...Усе своє життя я бігав. Біг навчив мене[...] дивитись на кілька кроків попереду. Не далі як на чотири-п'ять. Це допомагає на довгих дистанціях, бо коли тобі важко і все болить, краще розбивати свої задачі на маленькі частинки, з якими ти можеш упоратися.[...] Я просто почав ставити одну ногу поперед другої. Знову та знову. Дорога звивалася й поступово спускалася в долину, де ми бачили ліхтар і дим. Переді мною було приблизно сорок чи п'ятдесят кілометрів. Моя середня швидкість становила щось близько трьох кілометрів на годину. Завдання у мене просте: бігти. Бігти, аж поки над моїм правим плечем не зійде сонце..."

Наталія Андрійченко