Яшко

Колись дуже-дуже давно була гарна країна, де не було злості, заздрощів, де квіти були такими великими, як дерева, озера здавалися морями. Цю країну називали Волошковою, бо там було багато волошок.
Але роки минали, покоління змінювалися і Волошкове з часом також набуло іншого вигляду. Люди перестали вірити в чудеса. Світ став жорстоким. Але в країні жив хороший хлопчик Яшко. Йому було п'ять років, він ходив у дитячий садок і любив малювати. На обличчі він мав багато ластовиння, навіть взимку. Яшко завжди допомагав і слухав батьків.

Всі Яшка любили, окрім Дмитра Олександровича. Він не любив нікого, навіть самого себе. Був злим, жадібним і неввічливим, і тому в сорок чотири роки виглядав на всі сто. Був низький та мав багато зморшок через власну ненависть до всіх. Постійно кричав та не пускав нікого до себе в двір. Пан Дмитро мешкав у маленькому будинку. В дворі було охайно, завжди прибрано. Паркан був гарний, пофарбований у білий колір. Він жив сам і не мав друзів.

І ось одного дня до нього прийшов Яшко. "Доброго дня, пане Дмитре!" - прокричав Яшко. "Доброго, доброго...", - пробуркотів чоловік. "Як у вас справи?" - запитав хлопчик. "А чого ти запитуєш? Щось задумав, хлопчисько?" - прокричав Дмитро Олександрович. "Я...нічого... Просто хочу Вам допомогти, прибрати на горищі", - сказав Яшко. "Ну пішли, хлопчисько, допоможеш мені викинути непотріб із великої скрині", - відповів чоловік. Зайшовши на горище, Яшко побачив багато картин, громіздкий жовтий диван, і дуже-дуже гарну величезну скриню. Відкривши її, Яшко знайшов старий годинник, фарби та дивний великий закручений лист. "Це все Ваше?" - запитав Яшко. "Ні, мого пра-пра-пра-прадідуся. Він був художником", - відповів чоловік. "Художником?". "Ну так, а ким ще?" - відповів Дмитро Олександрович. "Якщо хочеш, можеш взяти щось з цього непотребу", - запропонував чоловік. "Хочу, хочу! Я візьму ось цей великий листок і пензлі", - відповів Яшко. "Бери, бери і йди звідси", - сказав пан Дмитро. Яшко подякував за подарунки.

Прийшовши додому, він зрозумів, що це не просто листок, а чарівна карта. Карта вела до дерева, яке знаходилось у лісі. Внизу листка було написано: "Той, хто пройде всі випробування, зможе будь-яку людину зробити доброю". Хлопчик зрозумів, що заради пана Дмитра він повинен ризикнути. Зібравши речі в рюкзачок, хлопчик пішов до автобусної зупинки. До лісу довелось довго їхати, аж п'ять годин.

Вийшовши з автобуса, Яшко дійшов до потрібного місця. Це було велике дерево із чотирма дверима. Хлопчик відчинив одні дверцята, зайшов і зрозумів, що потрапив в якусь іншу країну. Потім, звірившись із картою, пішов прямо і йшов дуже довго. Нарешті він побачив печеру.

 Недалеко стояла табличка з написом "Стій, подумай! Як зайдеш, - можеш ніколи не стати таким, яким був. Іди вперед і нікому не допомагай!". Яшко не злякався і пішов далі. В печері хлопчик чув плач, голоси та крики допомоги. Але він побіг далі вперед. Коли хлопчик зайшов усередину печери, то побачив на троні стару жінку. Побачивши Яшка, жінка сказала: "Доброго вечора, Яшко! Ти потрапив у печеру, де час швидкоплинний. Тут знаходиться Добро злих людей. Ми самі обираємо зло чи добро. В кожного є темна та світла сторона. В це місце приходить добро тих людей, які стали злими. Ти чуєш ці голоси?", - відповіла жінка. "Так, чую", - відповів хлопчик. "Це прохання добра допомогти людям. Тут є світла сторона і твого сусіда", - сказала жінка. "А я можу її забрати?" - запитав хлопчик. "Так, забирай, але не забувай і про інших. Довгі роки добро чекало, поки прийде людина, яка визволить їх. І це, напевно, будеш ти. Але чи готовий ти пожертвувати собою та постаріти негайно на тридцять років?" - запитала королева. "Так!", - відповів Яшко. "Добре, візьми голку і вколи собі пальчик. Потім краплину крові опусти в воду", - промовила жінка. Яшко так і вчинив. Йому було боляче, але він зробив так, як сказала жінка. І через мить хлопчик постарішав на тридцять років. Крики і плач у печері припинилися. Яшко зрозумів, що добро вийшло. В ту ж мить хлопчик прокинувся у себе вдома. Він знову був молодим. Він швидко вибіг на вулицю. Підбігши до паркану Дмитра Олександровича зрозумів, що його сусід посміхався. "Доброго ранку, Яшко!" - ласкаво промовив чоловік. "Доброго ранку, Дмитре Олександровичу! Я бачу, що у вас гарний настрій" - сказав Яшко. "Так. Таким щасливим я не був ніколи. До речі, я спік пиріг. Не хочеш скуштувати?" - запитав Дмитро Олександрович. "Хочу" - відповів Яшко. Тоді вони зайшли до кухні, їли пиріг і розмовляли.

Письменниця Талалай Анна. Я сподіваюся, що всі зрозуміли, як важливо бути добрими. До речі, добро і зараз шукає злих людей і хоче зробити світ добрим. Давайте почнемо з себе. Будемо допомогати своїм близьким, не будемо ображати тварин, птахів і молодших за нас. Бо якщо ми будемо жорстокими, світ загине!